Жести мислення: невербальні прояви інтелектуальної діяльності
Процес мислення перебігає у певному ритмі роботи мозку із зосередженням на конкретному об'єкті роздумів. Для підтримки цього ритму людина може обрати один з двох шляхів: заглибитися у свої думки в безпечній статичній позі або ж проявляти і стимулювати розумову активність за допомогою динамічних рухів. Розглянемо детальніше ці два підходи до ефективного мислення.
Шлях перший: занурення у думки
Іноді для продуктивних міркувань необхідне повне зосередження на предметі мислення. Цьому сприяє відчуття захищеності та комфорту, яке людина створює за рахунок закритих поз: схрещених рук і ніг, опущеної голови, погляду в одну точку. Саме таким постає перед нами образ «Мислителя» Родена – скульптура, яка втілює універсальне уявлення про замислену людину, зрозуміле представникам різних культур.
Кожен має свої улюблені пози для заглиблення у роздуми. Комусь найкраще мислиться у кріслі чи за столом, підперши рукою підборіддя і дивлячись в одну точку. Іншим більше до вподоби розмірковувати під час прогулянок наодинці, слухаючи музику в навушниках та сховавши обличчя в капюшоні, щоб уникнути зайвої уваги та чинників, які відволікають. Усамітнення і закриті пози допомагають абстрагуватися від зовнішніх подразників та повністю сконцентруватися на ході думок.
Шлях другий: активне мислення
На противагу статичному заглибленню активне мислення супроводжується енергійною жестикуляцією та рухами, які ніби віддзеркалюють та стимулюють роботу думки. У такі моменти всередині людини немов пульсує невгамовна інтелектуальна енергія, яка шукає вихід назовні. Очі загоряються ентузіазмом, руки перебувають у постійному русі: людина ходить по кімнаті, малює, пише, клацає пальцями, чухає обличчя, крутить в руках різні предмети – одним словом, повністю поглинута вихором власних ідей.
Ці спонтанні рухи допомагають інтенсифікувати процес мислення, задають ритм і темп розумовій діяльності, залучаючи до неї не лише мозок, а й усе тіло. Активна жестикуляція виступає своєрідним зовнішнім проявом внутрішньої мисленнєвої роботи, у ході якої ідеї формуються, розвиваються і трансформуються в нові концепції та інсайти. По суті, це спосіб фізично виразити абстрактні розмірковування, надати їм матеріального втілення.
Індивідуальність мисленнєвого процесу
Обидва описані варіанти мислення – і статичний, і динамічний – є цілком органічними та індивідуальними. Схильність до того чи іншого стилю роздумів може бути зумовлена особливостями темпераменту, оточенням, фізичним та емоційним станом людини у конкретний момент. Головне - віднайти оптимальний для себе ритм та умови, за яких інтелектуальна діяльність відбувається найефективніше.
Слід зазначити, що потреба в активній жестикуляції чи усамітненні природно виникає саме під час процесу обдумування, генерування нових ідей. А от на етапі презентації вже готових результатів мислення, особливо з мотиваційною метою, невербальна поведінка відіграє іншу роль. У такому разі мова тіла має підкреслювати ключові тези, транслювати впевненість і компетентність спікера, а не відображати його розумові пошуки. Втім, під час робочих доповідей та інформаційних повідомлень прояви зосередженого мислення будуть цілком доречними.
Червоні прапорці: відсутні. Мислення виправдовує будь-яку жестикуляцію.
Блакитні прапорці:
- Зручні, комфортні пози, що сприяють концентрації
- Активні жести, які допомагають інтенсифікувати мисленнєвий процес та втримати фокус уваги